Наивная - Пробач

Пробач, що до нестями покохала Що кожну мить хотіла поруч бути Пробач, що я на тебе все чекала Тебе мені повіки не забути Пробач мені за всі мої питання А за мовчання я тебе прощу Пробач, що мріяла я бути останньою Я біль у серці знову прихистю Пробач, якщо уві сні я являлась В нічній тиші торкалася плеча Я просто до останнього чіплялась За світло, що згорало, як свіча Пробач, за почуття що так плекала Які в душі ховала від людей Я до кінця тебе лиш одного чекала В полоні цих важких, німих ночей Пробач, за всі вірші мої і пісні Що я складала для тебе і про тебе В душі не буде ще довго тиші Ти світом був він звалився ніби небо Пробач, що мені тебе так було мало Що сумувала я за поглядом твоїм Я так наївно щастя наздоганяла І весь мій світ надією згорів